Методологічні пояснення
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від
стаціонарних джерел – загальна кількість забруднень, що надійшли в повітряний
басейн від стаціонарних джерел викидів, як після проходження пилогазоочисних
установок у результаті неповного уловлення й очищення на організованих джерелах
забруднення, так і без очищення від організованих і неорганізованих джерел
забруднення. Сюди не включаються викиди забруднюючих речовин у результаті
ерозії ґрунтів (пилових бур), лісових пожеж
і т.і.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел – загальна кількість
забруднень, що надійшли в повітряний басейн під час роботи двигунів автомобільного,
авіаційного, залізничного, водного транспорту та виробничої техніки.
Відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються
в процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю
або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого
використання за місцем їх утворення чи виявлення, та від яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Небезпечні відходи – відходи, що мають такі фізичні,
хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють чи можуть
створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я
людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.
Поводження з відходами – дії, спрямовані на запобігання
утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення,
утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими
операціями та нагляд за місцями видалення.
Оброблення (перероблення) відходів – здійснення будь-яких
технологічних операцій, пов’язаних зі зміною фізичних, хімічних чи біологічних
властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного
зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.
Утилізація відходів – використання відходів як
вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.
Спалення відходів – регулюємий процес спалення твердих, рідких або
газоподібних відходів при високих температурах.
Видалення відходів – здійснення операцій з відходами,
що не призводять до їх утилізації.
Захоронення відходів – остаточне розміщення відходів у
спеціально відведених місцях чи на об’єктах таким чином, щоб довгостроковий
шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини
не перевищував установлених нормативів.
Спеціально відведені місця
чи об’єкти
– місця чи об’єкти (полігони, комплекси, місця розміщення відходів, сховища, споруди,
ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл від спеціально
уповноважених органів у сфері поводження з відходами.
Обсяги продукції, робіт та послуг лісового господарства включають продукцію
лісозаготівель, побічного лісокористування, роботи та послуги, пов’язані з
лісогосподарською діяльністю, обраховані у фактичних оптових цінах.
Заготівля деревини
– це
вирубування стиглих деревостанів на спеціально виділеній ділянці лісу з метою отримання деревини,
вирубування окремих насаджень з метою вирощування й охорони лісу, отримання
деревини під час очищення лісу від захаращеності.
Ліквідна деревина – до ліквідної деревини належить деревина, яка може бути використана з
господарською метою.
Відтворення лісу – комплекс заходів, спрямованих на
поліпшення якісного складу лісів, підвищення їх продуктивності, біологічної
стійкості, досягнення оптимальної лісистості шляхом створення в максимально
короткі строки нових насаджень найбільш економічно та екологічно доцільними
способами і технологіями.
Рубки головного користування – це вирубування стиглих деревостанів з метою заготівлі деревини.
Мисливські угіддя – ділянки суші та водного
простору (ліси, поля, луки, болота, озера тощо), на яких перебувають мисливські
тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.
Мисливські тварини – дикі звірі та птахи, що можуть
бути об'єктами полювання.
Заповідники −
природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного або загальнодержавного
значення, що створюються з метою
збереження в природному стані типових, найбільш типових, унікальних природних
комплексів біосфери або цього ландшафту, для екологічного моніторингу, розробки наукових засад охорони й ефективного
використання навколишнього природного середовища.
Національні природні парки – природоохоронні, рекреаційні,
культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що
створюються з метою збереження, відтворення й ефективного використання
природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну,
оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню й естетичну цінність.